Скоропадський Павло Петрович

10958048_457584487726527_7359418474735270185_n

Павло? Петро?вич Скоропа?дський (15 травня 1873 — 26 квітня 1945) — український громадський, політичний діяч, військовик. Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських.

Офіцер армії Російської імперії.
Учасник російсько-японської (1904–1905) та Першої світової (1914–1918) воєн.
Гетьман Української Держави (29 квітня-14 грудня 1918).
Один із лідерів, ідеологів монархічного-гетьманського руху.

Павло Скоропадський стає гетьманом (з 29 квiтня по 14 грудня 1918 р.)
Української держави, лавiюючи мiж українським нацiонализмом i росiйським шовiнiзмом, мiж Нiмеччиною й Антантою, яка воювала з нею.

Участь П. Скоропадського в масонських ложах «Молода Україна» та в мартиніському капітулі «Нарцис» вкрита таємницею.

Ще на початку 1918 р. П. Скоропадський i С. Моркотун проводять переговори з французькими «братами» з метою пiдтримки перевороту та повалення “пронiмецької” «Центральної Ради, яка готувала сепаратний мир «з нiмцем».

Немецькi покровителi гетьмана Скоропадського i не пiдозрювали про його перебування у франкофiльськiй ложi «Молода Україна», i про прихованi переговори з французами через «братськi зв’язки».

30 квiтня 1918 р. влада в Українi шляхом вiйськового перевороту перешла до гетьмана П. Скоропадського, який лiквiдував республiканськi iнститути, проголосив свою диктатуру у виглядi всевластя гетьмана Української держави.

1 травня 1918 р. гетьман призначив тимчасово виконуючим обов’язки голови Ради мiнiстрiв М. Василенка (Достойний Майстер київської ложi «Астрея», член колегiї Генерального Суду), який склав свiй список мiнiстерств, керiвники яких були в основному масонами.

Гетьман П. Скоропадський (можливо, за наполяганням С. Моркотуна) хотiв зiбрати в своєму мiнiстерствi масонських братiв, якi могли би «пройти мiж краплинами дощу» – «лiвий кабiнет, здатний провести помiрну лiву реформу» i таємно допомагати Антантi, перебуваючи у вiдкритому союзi з Германiєю.

3 травня 1918 р. гетьман Скоропадський призначив Федора Андрiйовича Лизогуба новим прем’єр-мiнiстром Української держави (i за сумiсництвом з 3 травня до 8 липня 1918 р. – мiнiстром внутрiшнiх справ i мiнiстром зв’язку).

На чотирнадцять мiнiстрiв першого кабiнету гетьманських мiнiстрiв Ф. Лизогуба припадало мiнiмум сiм масонiв (Ф. Лизогуб, Д. Дорошенко, М. Чубинський, М. Василенко, В. Зеньковський, I. Кiстякiвський, Г. Афанасьєв).

У другому кабiнетi Ф. Лизогуба на чотирнадцять мiнiстрiв припадало п’ять масонiв (Ф. Лизогуб, Д. Дорошенко, А. Лотоцький, П. Стебницький, А. Вязлов), у наступному «правому» кабiнетi С. Гербеля на десять мiнiстрiв припадало три масона.

Гетьман Української держави Скоропадський сприяв поширенню масонства в Українi.
В гетьманський час Одеса стала пристанищем для масонiв, якi втiкали вiд «червоного терору» з Петербурга i Москви.

Влiтку 1918 р. в Одесi поновлюються ложi, що поповнювалися «бiженцями з Пiвночi». Серед одеських масонiв 1918 р. можна назвати вiдомих вже одеського мiського голову Л. Брайкевича i К. Кровопузкова… а також К. Мочульського (у 1918-1919 рр. доцент Новоросiйського унiверситету) i К. Миклашевського (далекого родича гетьмана Скоропадського), якi втекли iз столицi.

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>